День спортивного журналіста

 Міжнародний день спортивного журналіста (англ. International Sports Journalist Day) — професійне свято, яке відзначається щорічно 2 липня.

Приклад спортивної статті

 Приклад спортивної статті

Микола Нестеренко, журналіст та режисер інтернет-трансляцій спортивних подій

Я 10 років займався баскетболом, закінчив Харківську академію фізичної культури, здобувши спеціальність, яка стосується інформаційного забезпечення спорту, хоча з телебаченням та журналістикою вона не пов’язана. Коли був студентом купив камеру, почав знімати фільми та сюжети, працювати у спортивній редакції обласного телебачення. Там знайшов гарного вчителя — Бориса Павловича Ланевського, завдяки якому став не лише оператором, а й спортивним журналістом.

Профільна освіта для спортивного журналіста не обов’язкова, але вона допомагає робити більш якісні та цікаві матеріали. Журналіст, який знає правила видів спорту та термінологію, не виставить себе дурником, повідомляючи в ефірі, що волейбольний клуб виграв з рахунком 10:3. Мені доводилось таке чути, а це ж помилка, тому що у волейболі не може бути такого рахунку. Глядач, який розуміється на спорті, посміється з таких новин, і перестане їх дивитися. Звичайно, є універсальні новинні журналісти, які сьогодні пишуть про водоканал, а завтра про ДТП, але зі спортом треба працювати по-іншому, постійно бути в темі, слідкувати за подіями у всіх видах спорту, цікавитися життям спортсменів. Проблема багатьох телеканалів в тому, що вони хочуть, щоб універсальні журналісти писали про спорт, але в результаті часто виходить «печаль», бо незрозуміло для якої аудиторії цей сюжет — глядач, який не захоплюється спортом, нічого не зрозуміє, а глядач, який розуміється, скаже, що журналіст профан. Я завжди за те, щоб темою спорту у редакціях займався спортивний журналіст, а не універсал.

Я пропрацював на телебаченні більше 12 років, 2 роки керував спортивною редакцією, проте через скорочення та оптимізацію на Суспільному довелося з телебаченням попрощатися. Разом із колегою Олександром Ланевським ми заснували власний медійний бізнес з онлайн-трансляцією спортивних подій. На такий формат зараз є попит. Ми працюємо не лише в Харківській області, а по всій Україні. Аналізуючи український телеефір, бачу, що загальнонаціональні канали поступово відмовляються від випусків спортивних новин. Та й глядачам вже не треба їх чекати, бо є інтернет і можливість подивитися трансляцію в режимі реального часу. Спортивні новини та спортивні телепрограми на непрофільних телеканалах майже померли. 

Наша група, яка займається трансляцією спортивних подій, знімає 2-8 камерами, а для красивої і масштабної картинки ще й квадрокоптером. Під час ефіру ми оперативно робимо повтори найцікавіших моментів, включення зі спортсменами та тренерами. Над трансляцією працюють інженери, звукорежисер, режисер, коментатор та оператори. До речі, ми провели справжню селекцію при виборі операторів. У нас вони мають спеціалізацію — ми помітили, що один оператор краще показує бокс, інший, наприклад, футбол. Не кожен телеканал може собі дозволити виділяти на спортивні події такі ресурси. 

Майстерність коментатора так само важлива як і майстерність оператора. Якщо він не розбирається у виді спорту — це справжня біда. Як би ми красиво не показували спортивну подію, глядача буде бісити коментатор, і він вимкне трансляцію.